воскресенье, 6 мая 2012 г.

UA. Прикро до болі.



Так прикро коли відпускаєш людину. Так прикро, що більше ніколи не відчуєш її тепла. Ніколи не почуєш його дихання. Ніколи не доторкнешся його уст. Так прикро, що люди йдуть. Прикро тому що їх не повернути. Пролетять роки можливо навіть віки, а ти все не відчуєш його уст. Прикро, що більше ніколи-ніколи не зможеш годинами насолоджуватися його поглядом. Прикро що ніколи не відчую твоїх таких доволі знайомих рук. От чому все здається так раптово?
Настільки раптово, що навіть не оговтаєшся від тієї такої приємної несподіванки і от ти вже закохана. Мені багато хто каже що закохаються в очі. А я не можу замітити в що як так щиро і так усію душею закохаюсь. Напевне тому і так часто кажуть, що кохання на аркуші не напишеш. А я скажу і не намалюєш, і не розкажеш. Ради нього ти забуваєш всіх. Ти зустрічаєш кожен новий день і прагнеш побачити тільки його. Коли ви вдвох вам нікого більше не потрібно. Ваші серця ваші слова ніби одне ціле. Але одної миті ти все втрачаєш. Ти втрачаєш ті почуття, той запал. Або ти втрачаєш його ви тепер по різні сторони планети. Ви більше не одне ціле. Вас роз’єднало не серце, а дорога. І все що залишається це пам’ятати ті перші і наскільки чарівні миті. Ти згадуєш його очі, його голос. Його перший дотик. І прикро те що в більшості випадків ти більше ніколи не відчуєш його слів, його долоні. І ви більше ніколи не буде удвох. Прикро. Прикро до болі.

2 комментария:

воскресенье, 6 мая 2012 г.

UA. Прикро до болі.



Так прикро коли відпускаєш людину. Так прикро, що більше ніколи не відчуєш її тепла. Ніколи не почуєш його дихання. Ніколи не доторкнешся його уст. Так прикро, що люди йдуть. Прикро тому що їх не повернути. Пролетять роки можливо навіть віки, а ти все не відчуєш його уст. Прикро, що більше ніколи-ніколи не зможеш годинами насолоджуватися його поглядом. Прикро що ніколи не відчую твоїх таких доволі знайомих рук. От чому все здається так раптово?
Настільки раптово, що навіть не оговтаєшся від тієї такої приємної несподіванки і от ти вже закохана. Мені багато хто каже що закохаються в очі. А я не можу замітити в що як так щиро і так усію душею закохаюсь. Напевне тому і так часто кажуть, що кохання на аркуші не напишеш. А я скажу і не намалюєш, і не розкажеш. Ради нього ти забуваєш всіх. Ти зустрічаєш кожен новий день і прагнеш побачити тільки його. Коли ви вдвох вам нікого більше не потрібно. Ваші серця ваші слова ніби одне ціле. Але одної миті ти все втрачаєш. Ти втрачаєш ті почуття, той запал. Або ти втрачаєш його ви тепер по різні сторони планети. Ви більше не одне ціле. Вас роз’єднало не серце, а дорога. І все що залишається це пам’ятати ті перші і наскільки чарівні миті. Ти згадуєш його очі, його голос. Його перший дотик. І прикро те що в більшості випадків ти більше ніколи не відчуєш його слів, його долоні. І ви більше ніколи не буде удвох. Прикро. Прикро до болі.

2 комментария: